A A A K K K
для людей із порушенням зору
Вовковинецька громада
Хмельницька область, Хмельницький район

Історічна довідка Радівці

Село Радівці

Село розташоване на рівнині Подільської височини, серед лісів, на південному кордоні між Хмельницькою та Вінницькою областями. Межує з селами Гришки, Васютинці, Вовковинці, Комарівці. Залізниця ділить його на дві частини. До складу сільської ради входить село Стреків. Ґрунти частково чорноземні, частково глинисті

Село спочатку називалося Внучківцями або Онучківцями і знаходилося на південний захід від теперішнього села, поблизу урочища Заруддя. Розташоване на самому Татарському шляху, поселення постійно ставало жертвою татар, турків, козаків і навіть угорців і волохів, кілька разів було повністю знищене, але знову відроджувалося з попелу.

Пам'ятками старовини довгий час служили два горби, що називалися могилами. Знайдені на полях поблизу села кам'яні шліфовані сокири та ручні рубила, а також мідна сокира, свідчать, що тут жили первісні люди ще періоду неоліту.

В 1438 році король Свидригайло своєю грамотою пожалував село Внучківці (Онучківці) магнатам Радівецьким. Під 1439 роком зустрічаються документи, що польський король Владислав III віддав поселення Внучківці (Радівці) Яну Фіоль-де-Конарьову. Від нього воно перейшло в спадок його сину Лазарю Радевичу.

Згадка про Радієвських відноситься до 1505 року, коли Лазар (Лазур) Радевич (Радієвський) на прізвисько Решка зі своїм племінником Гринцом подали королю на затвердження грамоту на с. Внучківці, видану в 1439 році Яну Фіолю. Первісні пільги власників підтверджені королем Олександром і в 1552 році Сигизмундом-Августом за Євстафієм, Калиманом і Германом Радієвськими. Взагалі ж це старовинне село майже весь час свого існування належало одному роду дворян Радзієвських (звідси ще назва Радзієвці).

В 1522 році засвідчено було, що первісне поселення Внучківці, знищене татарами, перенесене в інше місце — в глибину лісу Згар і склало два нових села: Радзієвці і Гришки, що належали тим же Радзієвським.

Відомостей про минуле села Стреків майже не збереглося. Цю значну прогалину хоч трохи заповнюють гіркі згадки про те, що в лісі біля хутора Стреків 1923 року радянські активісти оточили й знищили частину повстанського загону Якова Гальчевського.

На початку 1944 року поблизу хутора діяв партизанський загін імені Щорса під командуванням капітана Соболева-Кузьміна. Зокрема партизани спалили міст між хутором і Радівцями, чим перешкодили рухові по шосе німецьким автомашинам.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь