АЧС - захворювання не зупиняється
АЧС - захворювання не зупиняється
АЧС ( африканська чума свинец) - входить до переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин та списку інфекційних та інвазійних хвороб тварин затвердженого Міжнародним епізоотичним бюро. Наразі, АЧС– чи не найнебезпечніша з усіх хвороб свиней, оскільки її прояв супроводжується:
-
високою смертністю серед ураженого поголів’я із значними економічними збитками, зумовленими відсутністю вакцини й необхідністю знищувати усе, навіть потенційно інфіковане стадо (або все поголів’я яке знаходиться в населених пунктах що входять до зони захисту - яка безпосередньо межує з епізоотичним вогнищем радіусом, не менше 3 км, але не більше 10 км);
-
запровадженням спеціального режиму для свиногосподарств та обмежень у сфері торгівлі свинарською продукцією, що впливає на ціни та доступність свинини для споживачів;
-
комплексом витрат на проведення моніторингових та діагностичних досліджень, організацію профілактичних та ліквідаційних заходів, втратами внаслідок господарських збитків як в підсобних господарствах населення так і фермерських господарствах, міжнародних торговельних обмежень, що запроваджуються для експорту не тільки свинарської продукції, а й тваринницької продукції з країни в цілому, чи з певних її регіонів.
Африканська чума свиней не оминула жодну область України, перший спалах захворювання виник в липні місяці 2012 року в приватному секторі с.Комишуватка Запоріжської області, відтоді за дванадцять років зареєстровано 631 випадок: із яких - 443 в домашніх свиней, 139 – у диких свиней та 49 - інфіковані об’єкти. Останні спалахи зареєстровано 09.07.2024 року у ТОВ «Великокісницьке» с.Велика Кісниця, Ямпільський район, Вінницька область, та 21.07.2024 року в приватному секторі с. Щасли́ве, Запорізький район, Запорізька область.
В Україні заходи з профілактики та боротьби з АЧС регламентуються спеціальною інструкцією та відповідними планами дій на районному та обласному рівнях.
Як виглядає АЧС і що необхідно робити при підозрі?
Інкубаційний період короткий (2–12 днів) і супроводжується лихоманкою (40–42°C) впродовж 48-ми годин перед проявом клінічних ознак та відсутністю інших симптомів в цей період. Більшість хворих тварин, у цей час, виглядають абсолютно здоровими й не відмовляються від корму (і лише незначний відсоток — проявляє неспокій або ж, навпаки, постійно лежить). Клінічні ознаки проявляються, коли спадає температура: тварини проявляють ознаки слабкості (хитка хода, відмова від корму, ознаки спраги), збиваються в гурти, з’являються ознаки серцевої недостатності: синюшність (ціаноз) шкіри та значні крововиливи (геморагії на шкірі та у внутрішніх органах). Поросні свиноматки, як правило, абортують, незалежно від терміну вагітності на 5–8 добу після зараження, чи на 1-3 – лихоманки. На плодових оболонках і шкірі плодів часто реєструють крововиливи, загибель хворих тварин настає внаслідок серцевої недостатності (набряк легенів - внаслідок геморагічного діатезу) переважно на 7–10 добу з моменту прояву перших клінічних ознак хвороби. Смертність при АЧС складає – майже 100 %.
В умовах прогресивного погіршення стану відносно АЧС в Україні будь-які аномалії в поведінці свиней чи ознаки захворювання (не кажучи про випадки загибелі), слід розглядати як ймовірний спалах АЧС і терміново повідомити про це ветеринарного спеціаліста. Ознаки хвороби, число вражених або загиблих тварин можуть бути різними в залежності від шляхів, дози зараження та інших обставин і не завжди відповідають типовому опису перебігу цього захворювання. Про необхідні заходи, у разі обґрунтованості підозри, власника обов’язково повідомлять викликані ветеринарні спеціалісти. Підтвердження, або виключення діагнозу на АЧС завжди потребує проведення лабораторних досліджень. Проби на АЧС має відібрати лише кваліфікований фахівець, з урахуванням затвердженого плану дій. Лікування тварин або будь-які намагання самотужки вийти з цієї ситуації лише додатково її ускладнять та сприятимуть подальшому поширенню інфекції.
Суттєво ускладнює ситуацію паралельне проникнення вірусу в популяцію диких свиней, висока щільність якої на півночі країни (особливо у зоні відчуження Чорнобильської АЕС) створює додаткові ризики для довготривалого укорінення захворювання.
Протистояння із АЧС в Україні може зайняти роки, якщо не десятиріччя, і однозначно потребуватиме радикального переосмислення ставлення власників свиногосподарств до питань біологічної безпеки.
За підтримки ФАО в Україні було створено інформаційну онлайн систему «СТОП АЧС». Вона призначена для відстежування поточного стану відносно АЧС в країні у режимі реального часу та інформування усіх зацікавлених сторін (власників свиногосподарств, ветеринарів, мисливців та загалом населення) щодо ризиків поширення захворювання, заходів контролю, що вживаються за боку держави, вимог та обмежень, затверджених відповідними ДНПК тощо. Система знаходиться в процесі постійного вдосконалення, а дані, в міру їх накопичення, оновлюються.
За ретроспективними даними занесення АЧС у спеціалізовані свиногосподарства відбувається головним чином з уражених приватних господарств населення. Частка реєстрацій від загальної кількості спалахів вірусу АЧС серед домашніх свиней в останніх сягає 65 %. Під час сезонних епізоотій АЧС, при суттєвому поширенні захворювання в регіоні, саме уражені захворюванням господарства населення і є головним фактором ризику для комерційного сектору свинарства.
Потрібно розуміти, що далеко не про всі спалахи АЧС стає відомо компетентним службам країни й статистика повідомлень, наведена вище, відображає лише виявлені випадки (яких насправді було і майже завжди може бути більше). Загалом, епізоотіям АЧС притаманна літньо-осіння сезонність. Число спалахів у господарствах населення різко зростає у літні місяці з червня по серпень і підвищений ризик занесення захворювання на ферми зберігається до листопада і дещо зменшується після сезонного забою свиней. При несвоєчасному виявленні (або свідомому приховуванні спалахів) АЧС на фермах, в залежності від їх розміру, типу і географії господарських зв’язків ризик поширення заражених свиней, або продукції з них, може зростати в геометричній прогресії. З залученням до циклу передачі АЧС свиногосподарств контроль епізоотичної ситуації стає набагато складнішим завданням, оскільки спалахи можуть набувати зовсім інших масштабів, а наслідки поширення зараженої продукції тривати дуже довго. Власникам потрібно усвідомлювати, що заходи з біобезпеки на свиногосподарствах мають на меті не лише захист власного поголів’я, а й попередження витоку патогенів з ураженої ферми і запобігання створенню в такий спосіб біологічної загрози для інших господарств.
Запорукою епізоотичного благополуччя свиногосподарств різної форми власності є суворе та безумовне дотримання заходів біобезпеки.
